2018 корпоративний рік

   Цей рік став чи ненайнасиченішим за всі роки незалежної України в корпоративному праві.

   Початок року позначено набранням чинності Законом № 2210 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів” (далі – Закон № 2210), який запровадив суттєві зміни до законодавства для акціонерних товариств.

   Передусім новим Законом № 2210 ринок акціонерних товариств було поділено на публічні та приватні компанії – незалежно від найменування. Особливо неоднозначним був статус “публічне акціонерне товариство, що не здійснювало публічної пропозиції” – таке собі публічно-приватне акціонерне товариство. Зрозуміло, що це пов’язано з квазіпублічністю більшості “публічних” акціонерних товариств, але писати це чорним по білому до 2018 року не наважувався ніхто… Це спричинило багато непорозумінь у питаннях корпоративного управління в таких товариствах. Дискусії щодо порядку застосування норм Закону “Про акціонерні товариства”  для “непублічних” публічних акціонерних товариств актуальні й нині.

Законодавчі подарунки

   Зазначеним Законом № 2210 було зобов’язано акціонерні товариства знову приводити свої статутні (внутрішні) документи у відповідність до його змін. Навесні 2018 року був жарт про те, що “новий рік – новий статут акціонерного товариства”. Акціонерні товариства настільки втомилися від мінливості корпоративного законодавства, що багато хто вирішив не поспішати з приведенням у відповідність, а дочекатися ще “подарунків” від законодавця. Найвигідніше становище здобули ті, хто не приводив у відповідність статут протягом 2016 – 2017 років, – менше витрат на переоформлення.
Запровадження нового принципу розподілу акціонерних товариств на публічні та приватні привело до змін у питаннях корпоративної звітності. Уперше в Україні здійснено спробу запровадити звіт про керівництво, який має змусити товариства готувати корпоративну звітність не за формальним принципом, а з розумінням корисності такого звіту для інвесторів. Хоча багато хто ставиться до такої реальності як “in a perfect world”.

   Особисто я вірю в розвиток українського фондового ринку, але щонайменше в середньостроковій перспективі. Водночас, на тлі посилення вимог до звітності публічних компаній, вимоги до розкриття корпоративної звітності приватних акціонерних товариств з одним власником взагалі було скасовано.

   Ще одним нововведенням Закону № 2210 стала зміна процесу збільшення статутного капіталу акціонерного товариства. Для приватних акціонерних товариств спрощено порядок збільшення статутного капіталу, а строк здійснення емісії акції тепер можна скоротити. Також запроваджено можливість здійснення допемісії без використання переважного права акціонерів. На практиці це вже дало змогу зареєструвати новий випуск акцій клієнта в процесі додаткової емісії за спрощеною процедурою й залучити понад 30 млн грн для розвитку товариства.

   На тлі розвитку штучного інтелекту, технологій Blockchain, хмарних сервісів, трейдерських ботів на світових фондових біржах і роботи з BigData – нарешті скасовано обов’язок робити публікації в паперовій пресі. Не всіх видів публікацій одразу, а лише деяких. Логіки для ринку я в цьому не побачив, хоча з 2019 року вже точно не буде публікацій. Звітність до Комісії в паперовому вигляді вже понад три роки не приймають, а ось публікації мали бути. Я був присутнім на багатьох обговореннях цього питання протягом щонайменше останніх 10 років. Щоразу, коли я чув від чиновника про бабусю, яка не отримає інформацію про діяльність товариства на фондовому ринку в паперовому бюлетені, я просив лише одного – покажіть мені ту міфічну бабусю, яка хоча б один раз у житті бачила, як виглядає бюлетень “Відомості НКЦПФР”. Уже не кажу про те, щоб вона його виписувала на регулярній основі чи читала, – хоча б бачила! І лише у 2019 році вимога публікацій буде скасована.

Перший рік практики “squeeze-out”

   Серед усіх нововведень корпоративного законодавства для акціонерних товариств найцікавішою, на мою думку, є можливість власника домінуючого контрольного пакета (95 %+) придбати акції в інших акціонерів – squeeze-out. Сьогодні в Україні реалізовано понад 170 сквізів – як серед відомих в Україні та світі компаніях, так і в маленьких акціонерних товариствах. За оцінками їх мало бути набагато більше – щонайменше 500 протягом 2018 року.

   Є два види squeeze-out’ів:

  1. У разі досягнення 95 % та більше акцій товариства.
  2. У разі якщо станом на дату набуття чинності Законом (04.06.2017) уже існував власник 95 % та більше акцій товариства. Особливістю другого різновиду є те, що він діє всього до 04.06.2019. Отже, залишилось лише півроку для реалізації можливості стати одноосібним власником акціонерного товариства.

   Сквіз-аут дає змогу розв’язати найбільшу проблему постприватизаційних акціонерних товариств – скоротити неймовірну кількість акціонерів, які фактично не беруть участі в діяльності товариства, акції яких можна викупити поза їхньою волею. З одного боку, такий “спадок” невигідний як міноритарним, так і мажоритарним акціонерам. Міноритарні акціонери фактично не впливають на діяльність товариства, не отримують дивіденди, не з’являються на загальних зборах. Мажоритарні акціонери й товариство змушені витрачати значні кошти на адміністрування акціонерного товариства. А з іншого боку, болючим є питання справедливої вартості за акції міноритарних акціонерів.

   Не у всіх процедурах ціна задовольняла акціонерів. Акціонери намагаються оскаржити процедуру сквізу або змусити доплатити до справедливої вартості. 2018 рік став роком перших оскаржень сквіз-аутів. Поки що рішень на користь таких акціонерів немає.

   Інша частина акціонерів задоволена тим, що за стільки років хоч щось виплатили. До речі, не завжди це “щось” означає мало. У липні 2018 р. було завершено супровід однієї з процедур, за якою акціонери отримали за 1 акцію майже 70 тис. грн, а в грудні 2018 р. середня виплата на 1-го акціонера становила понад 100 тис. грн. Звісно, є сквізи, за якими акціонери отримають незначні суми, але й підприємства ж різні.

   Одним із найцікавіших був сквіз-аут через спільні дії. Це той випадок, коли фактично немає власника домінуючого контрольного пакета одноосібно (у т. ч. з урахуванням афілійованих осіб), але в разі об’єднання кількох акціонерів з’являється такий собі “концерн” тих, хто спільно володіє 95 %+ акцій товариства. У механізмі спільних дій лише одна особа (з усіх осіб, що діють спільно) отримує всі права й обов’язки щодо сквіз-ауту, у т. ч. щодо обов’язку оплатити акції, та право отримати всі акції у сквізі у свою власність. І якщо володіння осіб, що діють спільно, є паритетним, то виникає кілька ризиків:

   1) у момент отримання акцій у сквіз-ауті виникає перевага в кількості голосів однієї особи з-поміж осіб, що діють спільно;
   2) у разі перетину 50 % виникає обов’язок такої особи запропонувати іншим особам, що діють спільно, викупити їхні акції;
   3) у разі перетину 50 % виникає обов’язок отримання дозволу АМКУ.

   У підсумку вдалося зробити так, щоб усіх цих ризиків не настало, але завдання було не з простих…

   Цікавим внутрішнім завданням було змоделювати механізми зупинення сквізу. Це робилося для розрахунку ризиків у проекті. Як було з’ясовано, його, напевно, не існує. Сам процес законодавчо виписано так, що акції міноритарних акціонерів списують у безумовному порядку. Не має значення наявність будь-яких обмежень, арештів чи заборон на акціях товариства, навіть якщо депозитарна установа зникла й не передала архів до уповноваженого на зберігання. У процесі сквіз-ауту переводять абсолютно всі акції всіх міноритарних акціонерів у власність домінуючого акціонера. Тому наявність застав, судових заборон чи будь-яких інших форм блокування акцій не допоможе.

Легалізація “угоди на серветці”

   Ще одним корпоративним нововведенням стало запровадження поняття “корпоративний договір” (shareholders agreement) як для ТОВ, так і для ПрАТ. Трохи дивним було впровадження цього інструменту для ТОВ двічі протягом одного року… Уперше – Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів”, удруге – через кілька місяців Законом “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (далі – Закон про ТОВ). У будь-якому разі – точно позитивні зміни для української юрисдикції. І хоча український бізнес ще боїться масово застосовувати корпоративні договори через відсутність судової практики, деякі власники вже почали це робити. Ми вже розробляємо корпоративний договір в українському праві. Протягом найближчих кількох років укладати корпоративні договори в Україні стане таким звичним явищем, як і на Кіпрі.

   Ще одним “переполохом” на корпоративному ринку України стало прийняття й набуття чинності повністю новим Законом про ТОВ. Товариство з обмеженою відповідальністю – найпоширеніша форма бізнесу в Україні, а нормальне врегулювання отримали лише зараз.

   Порівняно з попереднім Законом “Про господарські товариства” новий Закон про ТОВ – кроків на 100 попереду. Однією з причин структурування корпоративних активів за кордоном було застаріле законодавство, яке досить імперативно регулювало відносини в бізнесі. Звісно, проблема права власності й корумпованості судової влади теж дуже важлива, але неможливість самостійно визначати умови спільного ведення бізнесу суттєво зменшувала можливість для розвитку ТОВ в Україні. Та ще й із появою нового Верховного Суду сталість судової практики в корпоративних спорах поки що дає сподівання на покращення ситуації в судовій системі.

   Насамперед новий Закон про ТОВ забезпечив певну диспозитивність у бізнес-відносинах учасників товариства. Так, запроваджено можливість виписати статутом та/або рішенням учасників ТОВ особливості діяльності конкретного товариства. Можна врегулювати майже все – починаючи з порядку прийняття рішень зборами та закінчуючи впровадженням наглядової ради в ТОВ і визначенням особливостей надання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість.

   Єдине, що більшість запитів із боку клієнтів до адвокатів із червня 2018 р. стосуються отримання “шаблончика” статуту ТОВ… Напевно, психологічно власники ТОВ ще не сприймають надану диспозитивність. Першими, хто побачив переваги індивідуального статуту, стали замовники корпоративного договору, адже це дає можливість додатково закріпити домовленості між його учасниками в статуті ТОВ.

Одвічне питання: ТОВ чи ПрАТ?

   З огляду на спрощення процесу перетворення акціонерного товариства в ТОВ, протягом 2018 року було багато запитів на цю процедуру. Досліджуючи недоліки й переваги кожної з організаційно-правових форм, можна дійти висновку, що якщо розглядати це питання через 100 % власника компанії, то особливої різниці між ПрАТ і ТОВ немає. Лише 6-8 пунктів – і не всі на користь ТОВ…

   Скажемо більше, протягом року було багато перемовин щодо перетворення ТОВ у ПрАТ, а після ухвалення Закону про ТОВ – два товариства, які ми перетворювали з ПрАТ у ТОВ, вирішили повернутися назад у ПрАТ.

Передусім усе це пов’язано з неможливістю примусового виключення учасника ТОВ за рішенням зборів. Також проблемою стало запровадження необхідності “одностайного” голосування з низки питань зборів ТОВ і розуміння ризиків виходу учасників у будь-який час зі складу.

   Щодо охочих перетворити ТОВ у ПрАТ, то це пов’язано з безпекою корпоративних активів. Ті, хто хоч раз пережив рейдерство частки в держреєстрі, більше в такі ігри не грають. І хоча жоден механізм не гарантує 100%-го захисту, ПрАТ точно набагато надійніше, ніж ТОВ.

ВИСНОВОК:

   Підбиваючи підсумки 2018 року, уважаємо його одним із найкращих за останні 10 років для розвитку корпоративного права в Україні, становлення нашої юрисдикції та формування фундаменту для майбутнього зростання української економіки.

   Як нам відомо, 2019 рік обіцяє стати також прогресивним у питаннях розвитку корпоративного законодавства в Україні. Очікується запровадження можливості обрання однорівневої системи корпоративного управління за практикою деяких європейських країн.
   Це коли наглядова рада та виконавчий орган є одним органом – board, який включає виконавчих і невиконавчих директорів.

   Вже стало звичним отримувати щорічні зміни корпоративного законодавства.

   У новому році хочеться побажати всім злагоди, сімейного тепла, радості й задоволення від того, що робиш, великих досягнень, у т. ч. у бізнесі, та взаєморозуміння з оточенням!

Шаді Саад
керівник Saad Legal

Стаття розміщена у виданні “Юрист & Закон” №48 від  27.12.2018р.(http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012279)

 

Leave a Reply